​До кінця року українці залишаться без опалення, без гроша в кишені

​До кінця року українці залишаться без опалення, без гроша в кишені

Катастрофа буде не тільки комунальна. В уряду є чотири місяці, щоб її скасувати


«Благими намірами вимощена дорога в пекло», — ці слова середньовічного англійського філософа повинні бути вибиті в граніті на стінах усіх установ вітчизняної влади. Оскільки, саме виходячи з благих намірів, або ж прикриваючись ними, вона вже не раз доводила до катастрофи свій народ, економіку, сама держава. Так було сто років тому, так було в 30-ті роки, так було під час «перебудови». Так відбувається і зараз.

Ліберальні реформи Яценюка проводили під гаслами підвищення ефективності української економіки, але в результаті лише опустили її на саме дно, разом з рівнем життя населення. Підвищуючи тарифи на газ та інші комунальні послуги, колишній уряд заявляв, що це допоможе Україні позбутися газової залежності і зітхнути вільно. Його наступники вирішили продовжити цей «курс реформ» і підвищити тарифи ще майже вдвічі.

Що ж, наслідки такого радикального кроку повинні бути воістину епічні! Якщо слідувати логіці реформаторів, то Україну очікує не інакше як економічне диво. Однак якщо відкинути геть сарказм, то здоровий глузд підказує, що нам, швидше, загрожує справжня катастрофа, причому не тільки економічна. Втім, її ще можна запобігти...

Кому і навіщо потрібно підвищення тарифів



Дійсно, навіщо? Останнє підвищення комунальних тарифів не тільки шокує своїми масштабами, але й дивує своєю безглуздістю. Спочатку новий уряд намагався пояснити це взятими зобов'язаннями своїх «попередників» — мовляв, ті підписали договори з західними кредиторами, в яких обіцяли підняти вартість газу для населення до «ринкової».

Однак незабаром допитливі журналісти розкопали, що ці договори не передбачали підвищення одразу і майже вдвічі (з 3913 до 6879 гривень), що це підвищення було чисто ініціативою уряду Гройсмана. Так би мовити, «виконаємо і перевыполним»! А могли б розтягнути на рік-два, щоб не обрушувати на українців новий удар «шокової терапії».

Більш того, МВФ взагалі ніколи не висував своїми умовами підвищення комунальних тарифів! Цю ідею завжди пропонувала сама українська сторона – ще з часів Кучми. МВФ ставив умовами кредитування «нормалізацію» бюджетних витрат, щоб Україні було чим віддавати борги, і пропонував українським урядам самим розглянути, що вони можуть для цього зробити. І все кабміни — не тільки Яценюка, але і попередні – самі пропонували скорочення соціальних витрат, а також субсидування комунальної сфери. МВФ погоджувався, а потім періодично нагадував українській стороні про взяті нею зобов'язання. Українські ж політики доносили до своїх виборців перекручену інформацію, замовчуючи про свою ініціативу. Мовляв, ми не причому, це МВФ вимагає від нас, а ми не можемо відмовити, тому що без кредитів країна пропаде!

Мовчать вони і про те, що взяті перед МВФ зобов'язання не є догмою, їх завжди можна переглянути. Зібрати спеціальну комісію, викласти неможливість виконання старої програми і домовиться про прийняття нової, в якій будуть інші методи «нормалізації бюджету». До речі, так вже робили попередні уряди В.Пустовойтенка, Тимошенко, Азарова. Звичайно, це затримує на якийсь час виплату чергового траншу і навіть може зменшити його розмір. Але зате економіка і населення країни не відчуває на собі шок сумнівних «реформ».

Тому і виникає питання, чому замість відмови від згубної політики тарифної гонки, уряд Гройсмана вирішив ще сильніше натиснути на газ? Чіткої відповіді на це питання українці досі так і не почули. Серед спроб пояснити перед виборцями свій вчинок, крім вигадок про зобов'язання перед МВФ, були також версії боротьби з корупцією, порятунок балансу «Нафтогазу» і «українські тарифи на газ найнижчі в Європі».

Вдаримо по корупції підвищенням комунальних тарифів? Від таких слів стає трохи страшно: а наскільки взагалі адекватні люди, які взялися керувати Україною? Які начебто і не знають, що в Україні були не тільки найнижчі в Європі тарифи, але і доходи. У країні, де середня зарплата у 10-15 разів менше європейської, відповідно менше повинні бути і комунальні тарифи. Безглуздо і небезпечно гнатися за світовими цінами з порожнім гаманцем.

Зате зазначене вирівнювання дебіту-кредиту «Нафтогазу» вже більше скидається на правду. Зараз навколо цього підприємства ведеться жвава гра: з нього хочуть виділити «Укргазвидобування», а сам «Нафтогаз» корпоратизувати і передати в якесь спільне управління. Все це нагадує підкилимовий дерибан: транзитну трубу віддати в користування німцям, видобуток газу залишити за Україною (і олігархами), а борги «Нафтогазу» покрити за рахунок збільшення тарифів для населення.

При цьому розповіді про ринкових і «економічно обґрунтованих» цін на газ не сходяться з одним-єдиним, але дуже ваговим аргументом: газ українського видобутку коштує рівно стільки, скільки витрачається на його видобування, зберігання та транспортування. А навіть за найвищими оцінками це приблизно 160-170 доларів, тобто близько 4000 гривень, але ніяк вже не 6979. Однак вітчизняні віртуози бухгалтерських фокусів надають розрахунки, в яких собівартість газу від «Нафтогазу» досягає 320 доларів! Тобто, як кажуть, резерв для підвищення ще є!

Звідки береться ця цифра? Справа в тому, що в собівартість включають пункт «вартість капіталу», який і збільшує її вдвічі. Що це за «капітал» такий, ніхто ніколи не говорив, а пояснення з вуст бухгалтерів «Нафтогазу» звучить так: вартість капіталу дорівнює доходу, який могла б отримати «Укргазвидобування» від вкладення капіталу в альтернативний актив зі схожим рівнем ризику. Звучить вельми хитромудро для вух «пересічного українця», який розуміє це як чергову аферу «газової мафії».

Таким чином, справжня причина різкого підвищення тарифів на газ – це наслідок якихось маніпуляцій і схем навколо «Нафтогазу», здійснюваних вузьким колом втаємничених. Традиційно прихованих від української громадськості за гаслами про ринкові реформи і скаргами на вимоги МВФ – що анітрохи не відповідає дійсності. Логіка підказує, що тарифи підняли для того, щоб вийняті з кишень населення і бюджету держави мільярди гривень вливалися в цей самий таємничий капітал «Укргазвидобування». А ось на чиї рахунки вони підуть далі, цього ніхто не знає...


Але залишимо цей захоплюючий економічний детектив і звернемося до іншого, не менш цікавого жанру економічного апокаліпсису. Чому так песимістично? Адже це далеко не перше підвищення тарифів, а український народ продовжує жити і тягнути цю лямку, тягнучи країну у світле європейське майбутнє. Однак у всіх є своя межа міцності, а точніше платоспроможності. Нинішнє підвищення ініціювало небезпечну ланцюгову реакцію наслідків, які можуть привести Україну до комплексної катастрофи.


Поки що українці відчули це на собі лише підвищеними рахунками від Міськгазу: 6,879 гривень за кубометр, або ж при відсутності лічильника 30 гривень з людини за газову плиту, плюс 19 гривень з людини за «підігрів води» у тих містах, де на літо вимикають централізоване гаряче водопостачання. А його вимикають скрізь, причому останнє розпорядження Кабміну подати гарячу воду у всіх містах практично повсюдно проігнорували.

Здається, що це небагато. Однак нагадаємо, що з 1 квітня в Україні зросли тарифи на електроенергію, витрата якої завжди збільшується саме в літній період, коли доводиться гріти воду в електричних «баках». Таким чином, на плечі середньостатистичного сімейного бюджету вже опустилися додаткові 100-150 гривень. Проте мешканців столиці, де гаряча вода є цілий рік, вже у червні-липні чекає неприємний сюрприз: вона подорожчає майже вдвічі. В середньому це задоволення буде коштувати близько 70 гривень за куб, або ж 250-300 гривень з людини за відсутності лічильника. Централізоване гаряче водопостачання знову стане дорожче електричного водонагрівача. А кияни, які раніше поспішили відмовитися від лічильників на гарячу воду, тепер будуть змушені ставити їх назад.

Однак основний удар нинішнього підвищення тарифів проявиться до кінця року, з початком опалювального сезону. Вартість опалення зросте майже вдвічі, і це торкнеться всіх українців, у кого з котли або квартальні котельні працюють на газі. По суті, це переважна більшість населення України. В середньому за обігрів міський «троячки» або сільського будинку доведеться викладати на тисячу гривень більше. Адже восени громадян чекає ще одне підвищення тарифів на електроенергію! Комунальні витрати середньостатистичної української домогосподарства досягнутий 2-2,5 тисячі гривень!

При цьому слід враховувати, що в цьому середньостатистичному домогосподарстві проживає середньостатистична сім'я з 2,5 людина. З яких працюють та отримують пенсію/допомога тільки 1,5 людини. При цьому середній дохід такої сім'ї коливається від 3800 гривень в провінції (селища, містечка) до 4600 гривень у великих містах і майже 6000 гривень у Києві. Як бачимо, жителі провінції будуть поставлені на межу голодних злиднів, так і іншим доведеться не солодко. І от як раз це дасть поштовх подальшому розвитку катастрофи.

Що будуть робити українці? В уряді чомусь завжди вважали, що підвищення тарифів буде стимулювати населення заощаджувати і менше споживати. Це вважалося пріоритетною метою: мовляв, чим менше споживаємо, тим краще живемо! Тепер вже і не пригадати, хто придумав цю несосвітенну дурницю. Адже у світі грошово-ринкових відносин основна мета економії – це прагнення менше платити, а не менше споживати. Тому штучне завищення цін і тарифів з метою скорочення споживання викликає у розсудливих людей адекватне невдоволення. Тим більше, що заощаджувати і скорочувати споживання українцям пропонується за свій рахунок: мовляв, утепляйтеся і ставте лічильники!

Що ж, доведеться скорочувати споживання багатьом – тепер і тим, для кого викладати тисячу-півтори за комунальні послуги було терпимим. Ще одна тисяча зверху — і їм доведеться скорочувати свої витрати на покупки, на транспорт, на розваги, рідше ходити до перукарні та салони краси, доношувати старі речі, харчуватися більш дешевими продуктами. І це відразу ж позначиться на українській економіці. О, так, торговці секонд-хендом і виробники «Мівіни» тільки виграють, а інші? Середній клас та малий бізнес не може розвиватися без покупців і клієнтів, а їх число буде скорочуватися прямо пропорційно падіння платоспроможності населення.


«Порубали всі дуби на труни...»


Деякі українці розуміють основну мету економії буквально, і взагалі перестають вносити комунальні платежі. В даний час борги населення країни по комуналці становлять близько 5 мільярдів гривень – це не так і багато, причому в минулому році ця цифра була майже вдвічі більше. Ситуація покращилася завдяки субсидіям: ті, хто їх отримує, почав потроху оплачувати борги за минулі роки.

Однак подальше підвищення тарифів на опалення завдасть по системі субсидій важкий удар. По-перше, витрати на субсидії вже отримують сім'ї, тепер вони зростуть удвічі. А до них додадуться ще кілька мільйонів сімей, які за новими тарифами теж будуть мати право на допомогу від держави. Тобто якщо раніше субсидії отримували українські бідняки (близько 5 мільйонів сімей), то тепер за ними звернутися і «середняки». За оцінками аналітиків, в 2017 році на субсидії будуть претендувати 70% українців, на що в бюджеті доведеться передбачити вже не 25, а 60 мільярдів гривень!

Ось тільки проблема в тому, що зайвих грошей у бюджеті немає і, схоже, не передбачається – судячи з того, що представники уряду вже пропонують українцям виживати альтернативними методами. Наприклад, селянам запропонували взагалі відмовитися від газового опалення – мовляв, це розкіш, яка заважає Україні отримати газову незалежність. Цікаву заяву, враховуючи, що добувається в країні газу якраз вистачає для комунальних потреб населення.

Але чому ж тоді опалювати сільські будинки? Геліостанції стоять як автомобіль і по кишені далеко не кожному. Засипати в твердопаливні котли вугілля з ДНР? Непатріотично як-то «спонсорувати тероризм»! А пропозицію перейти на дрова і зовсім загрожує екологічною катастрофою. Для економного опалення будинку площею 100 кв. метрів потрібно в середньому 20 кубів дров на сезон. Помножимо це на 3 мільйони будинків, а потім розділимо на 250 кубометрів дров, одержуваних з кожного гектара лісу.

У підсумку вийде, що кожен рік для отримання дров потрібно буде вирубувати 240 тисяч гектарів лісових угідь, яких в Україні всього 9,4 мільйона га. Огляду. Тільки на опалення ми повністю доведемо українські ліси за 40 років (новий ліс росте 75 років), адже їх і без того рубають на експорт, на пиломатеріали, на кріплення, на бліндажі, або просто викорчовують при видобутку бурштину. З такою «економією» Україні загрожує перетворитися на пустелю, після чого опалюватися доведеться дійсно соломою та кізяками...

Проте в місті на дрова або кізяки не перейдеш, а якщо система субсидій дасть збій, то криза неплатежів відбитися, в першу чергу, на теплогенеруючих підприємствах. Досі газові котельні в Україні запускали навіть за наявності боргів – їх якось реструктурували, шукали кошти для закупівлі газу, і, хоч і з запізненням, але включали опалення. Але як буде в опалювальний сезон 2016/2017 року? А в наступний?

Головна проблема в тому, що після всіх цих подорожчань комуналки, українці опинилися між ризиками опинитися взимку без опалення, або ж заплатити за рахунками і залишитися без гроша в кишені. Додатково до цього український бізнес, в першу чергу малий, очікує нова хвиля кризи – тому що зменшиться купівельна спроможність українців. Якщо ж субсидії викличуть бюджетний дефіцит, то його рішення інфляційним методом призведе до нового падіння гривні.

Таким чином, останнє підвищення тарифів вніс серйозний дисбаланс в українську економіку, ще не оговталася після попередніх «реформ». Поки ще ці наслідки не проявилися, і є час, щоб скасувати це непродумане рішення. Якими б особистими міркуваннями не керувалися його автори, зараз на кону стоїть зовсім не «Нафтогаз», не прибуток олігархів, і не черговий кредит, а доля України. Це вагома причина щоб схаменутися, поки не стало пізно.

Влаштовувати подібні потрясіння у воюючій країні, де суспільство на межі вибуху, а влада ледь стримує тисячі радикалів, це вкрай небезпечно. Тим більше, що всюди снують ворожі агітатори, переконують зневірених українців що «а ось в Новоросії такого немає». Нинішньому уряду варто зрозуміти, що його завдання-вивести країну з кризи, а не погіршити його і довести до катастрофи. Яка миттю зруйнує не тільки Україну з її пірамідою влади, але і газові схеми українських олігархів...
Віктор Дяченко, Новини України – From-UA
431
RSS
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...